Впроваджуємо Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція)

Дитина у світі мистецтва

Мистецька освіта як інструмент творення особистості

Мистецтво є своєрідним індикатором рівня куль­тури суспільства загалом та особистості зокре­ма. Крім того (і це надзвичайно важливо!), воно здатне надихати, мотивувати й спонукати осо­бистість до самовдосконалення. Тож невипадково назва освітнього напряму — "Дитина у світі мис­тецтва" — набула нового звучання в останній ре­дакції Базового компонента дошкільної освіти. Автори зробили акцент на ролі мистецтва в розви­тку особистості дитини та в дошкільній освіті загалом.

Мистецька освіта дошкільнят не має на меті виховання художників, музикантів, акторів. Але здібності, якості, компетентності, що формують­ся і розвиваються в мистецьких видах діяльності, є інструментом творення дитини як особистості та збереження її унікальності. Залучення до мис­тецтва не лише збагачує особистий, індивіду­альний досвід взаємодії дитини зі світом, а й допомагає їй навчитися проникати у внутріш­ній світ іншої особистості. Такий досвід сприяє формуванню особистісної компетентності до­шкільника, адже завдяки йому розвивається така базова характеристика як емпатія.

Ефективний вплив мистецтва на особистість дити­ни можливий лише за умови, що на передній план у мистецькій освіті виходитимуть не теоретичні й технічні, а емоційні та чуттєві орієнтири.

У новій редакції БКДО як Державного стандар­ту дошкільної освіти мистецько-творчу компе­тентність визначено як здатність дитини прак­тично реалізовувати свій художньо-естетичний потенціал для отримання бажаного результату творчої діяльності на основі розвинених емоцій та почуттів, емоційно-ціннісного ставлення до різних видів мистецтва, елементарно застосову­вати мистецькі навички в життєвих ситуаціях, під час освітньої та самостійної діяльності.

Введення дитини дошкільного віку у світ мис­тецтва передбачає:

• розвиток здатності емоційно-чуттєво сприй­мати об'єкти і явища довкілля;
• забезпечення умов для самовираження в процесі мистецької діяльності.

ЯКІ ВИДИ ДІЯЛЬНОСТІ ПРІОРИТЕТНІ ДЛЯ ФОРМУВАННЯ МИСТЕЦЬКОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ?

Реалізація завдань освітнього напряму "Ди­тина у світі мистецтва" передбачає залучення вихованців до різних видів мистецької діяльнос­ті в умовах, спеціально створених для розвитку їхніх здібностей, формування здатності до са­мовираження з пріоритетом розвитку емоційної сфери, спрямованість на набуття ними життєвих навичок під час освітньої та самостійної худож­ньої діяльності, В основі організації мистецької освіти дітей дошкільного віку лежать принципи здоров'язбереження, естетичності, практичності, доцільності.

Види мистецької діяльності дітей дошкільного віку

• Художньо-продуктивна: малювання, ліплен­ня, аплікація (створення образів за допомогою різних художніх матеріалів).
• Музична: співи, слухання музики, музично- ритмічна та музично-ігрова діяльність, гра на дитячих музичних інструментах (візуалізація образів музики та передача їх під час виконав­ської діяльності голосом, рухами, пластикою).
• Театралізована - формування глядацької та виконавської культури на основі занурення в театральну атмосферу та створення і "про­живання" образів персонажів у власній сценіч­ній діяльності.
• Самостійна художня діяльність - специфіч­ний спосіб організації життєдіяльності дітей, зумовлений природною потребою дошкіль­нят в інтимізації буття. Дитина повинна мати не тільки можливість усамітнитися, а й час, який можна використати на власний розсуд, аби самостійно закріпити вже набутий досвід мистецьких дій, проявити чи певною мірою пе­ревірити рівень своєї компетентності та само- ствердитися. Така діяльність розгортається за ініціативою дітей, відповідає їхнім інтересам та потребам, вимагає особливого ставлення до­рослого, його педагогічного супроводу.

Кожен з видів мистецької діяльності перед­бачає вільні дії дитини у створеному педаго­гом просторі на основі інтуїтивного досвіду та реалізації творчого потенціалу, який є в кожного малюка.

Мистецька діяльність дітей дошкільного віку має бути процесом не лише зовнішньої дії, а й поступового опанування (розвитку та кон­тролю) особистістю власних емоцій, руху від пі­знання себе зовнішнього до відкриття свого вну­трішнього світу. Тому пріоритетним у мистецькій діяльності є розвиток здатності дитини до усві­домлення своїх внутрішніх глибинних прагнень, уміння викликати в себе позитивні емоційні ста­ни, почуття, переживання та відтворювати їх у ху­дожніх образах.

Педагогічні умови формування емоційно-ціннісного ставлення дитини до мистецтва та мистецьких видів діяльності:

• Цілеспрямоване застосування заходів, спря­мованих на розвиток емоційної сфери до­шкільників.
• Здатність педагога вміло, своєчасно і тактов­но долати перешкоди, які стоять на шляху до пізнання краси.
• Створення умов для сприймання дитиною кра­си через емоції, переживання ("чудесний до­тик до глибини душі").
• Апелювання до генетичного досвіду світосприй­няття, що зумовлений первинністю зв'язку інди­відуального розвитку з історією людства.
• Врахування взаємозв'язку й залеж­ності естетичного розвитку дитини від морального та інтелектуального.
• Налагодження безпосереднього про­цесу спілкування дитини з реальни­ми об'єктами і явищами довкілля та їхніми мистецькими образами.

ЗАСОБИ ФОРМУВАННЯ МИСТЄЦЬКО-ТВОРЧОЇ КОМПЕТЕНТНОСТІ

Естетика побуту

Естетичне оформлення простору вчить дитину відчувати й усвідомлювати красу життя, спонука­ти створювати і берегти її. Художнє оформлен­ня дошкільного закладу зумовлюється змістом освітньої діяльності, вимогами щодо охорони життя і зміцнення здоров'я дітей, їх естетичного розвитку. Обов'язково слід звертати увагу на ме­блі, іграшки.

Бажано використовувати не лише елементи деко­ру (репродукції творів живопису, скульптури малих форм та ін.), а й малюнки, вироби дітей, батьків та педагогів.

Естетика побуту також має сприяти формуван­ню в дітей певних норм столового етикету, як-от використання гарних скатертин, серветок, посу­ду, столових приборів та ін.

Мистецтво

Зустріч із мистецтвом дає можливість по- новому подивитися на буденні речі; сприяє роз­витку в дітей естетичних почуттів та формуванню на їх основі естетичного ставлення до природ­ного та соціального довкілля; розвиває здат­ність отримувати естетичне задоволення від сприймання краси; підтримує інтерес до сприй­мання краси життя, що акумульована у творах мистецтва.

Твори образотворчого мистецтва викорис­товують в оформленні побуту, під час освітньої та самостійної художньої діяльності. Це твори живопису (портрети, натюрморти, пейзажі), гра­фіки (естампи, гравюри, офорти, книжкові ілю­страції), малі скульптурні форми (вироби з фаян­су, гіпсу, дерева), твори декоративно-ужиткового мистецтва (кераміка, художнє скло, народні де­коративні вироби та ін.).

Музику використовують як універсальний за­сіб впливу на розвиток дитячої особистості. У по­всякденному житті діти сприймають музику па­сивно, адже вона є тлом, звучить неголосно, на другому плані. Проте це не означає, що від такого сприймання немає користі - вплив музики все одно залишається безпосереднім.

Музичний супровід доречно застосовувати під час освітньої, ігрової, самостійної художньої діяльності, а також ранкового прийому дітей, вдягання на про­гулянку, підготовки до денного сну, прийому їжі, зби­рання додому.

Мистецтво театру спрямоване на розвиток у дитини глядацької культури: здатності перено­сити естетичні оцінки з конкретного твору на інші види мистецтва; усвідомлено сприймати форму та зміст твору, його мораль, "зерно образу"; ін­терпретувати смисли, які автор вклав у твір, ре­жисерську концепцію та акторське виконання; співпереживати дійовим особам; готовність до рефлексії (особистісних оцінок вистави, дій пер­сонажів,-власних вражень та емоцій); спромож­ності використовувати набутий поведінковий до­свід та емоційно проявлятися у власному житті.

Природа

Краса природи - перша і найдоступніша кра­са для людини - сприяє формуванню уявлень про прекрасне, навичок мистецької діяльності, розвитку естетичних оцінок, переживань і сма­ків, створює широкі можливості для накопичення в дітей естетичних вражень, інтенсивного роз­витку в них чуття кольору, тону, об'єму, контуру, перспективи.

Об'єкти та явища природи є подразниками, які стимулюють зорові, слухові, нюхові й тактильні переживання, необхідні для формування мис­тецької компетентності.

ПОЗИЦІЯ І ДІЇ ВИХОВАТЕЛЯ

Визначальним принципом педагогічного су­проводу освітнього напряму "Дитина у світі мис­тецтва" є формування ціннісного ставлення до продуктів мистецької діяльності та сприяння їх привласненню дитиною.

Усе, що робить дитина на мистецьких заняттях, має відповідати її життєвим запитам, бути спрямованим на формування життєвих навичок і особистісної ком­петентності.

Дитина повинна зрозуміти, для чого та чи інша діяльність потрібна їй у житті. Ідеться не про прагматизм, адже одна з найголовніших функцій мистецтва - гедоністична (отримання насоло­ди). Але мотивація краще спрацьовує у випадку, коли дитина бачить значущий результат мистець­кої діяльності (наприклад, засвоюючи прийоми ліплення під час занять із кулінарного мистецтва, декоруючи приміщення до свята, виконуючи роль у виставі тощо).

У процесі мистецької діяльності (художньо- продуктивної, музичної, театралізованої) дитина створює продукт - певний образ. Він може бути матеріальним (картина, колаж, виріб із тіста, глини тощо) або нематеріальним (пісня, танець, театральний образ, пластичний етюд). Проте він завжди привласнений дитиною, оскільки це спо­сіб маленької особистості заявити про себе.

Опановуючи мову символів у різних видах мис­тецтва, діти створюють образи для дослідження своїх.талантів та формують власне ставлення до світу. У цьому й проявляється їхня залученість у життя.

У мистецьких видах діяльності формуються навички, які стануть базовими для дорослого життя: уміння слухати і чути, дивитися і бачити, естетичний смак, основи декорування, розвиваються дрібна моторика (як основа підготовки руки до письма), інтонаційна та емоційна виразність мовлення, пластичність, чуття ритму (яке є основою читання і письма), засвоюються правила етикету тощо.

Виведенню мистецької освіти дітей дошкільно­го віку на якісно новий рівень слугує мистецька рефлексія:

• педагогів — щодо власної діяльності (осо- бистісна і професійна) та взаємодії з вихо­ванцями (індивідуальна й колективна);
• дітей — щодо процесу мистецької діяльності і власного емоційного стану під час сприй­мання твору мистецтва або власної мис­тецької діяльності (ретроспективна, ситуа­ційна, перспективна).

Очевидно, що передумовою формування мис­тецької рефлексії дитини є залучення всіх учас­ників освітнього процесу до активної взаємодії та саморозвитку, організація в ЗДО творчо-розвивального простору. Такий простір, з одного боку, забезпечує умови для прояву творчості як необхідної базової якості педагога, його само­пізнання, розвитку і розкриття як особистості, створення нових соціально значущих духовних цінностей; з іншого - є по суті моделлю взаємо­дії "педагог - дитина", яку вихователь приймає і розуміє, усвідомлюючи свою роль та позицію вихованця, ураховуючи ризики та труднощі й шу­каючи оптимальні шляхи їх розв'язання.

Залучення дітей до мистецтва забезпечує роз­виток їхньої пізнавальної активності, емоційного інтелекту, створює умови для самореалізації та самовираження під час створення образів, що виключає наслідування зразка, шаблонність, сте­реотипність, нав'язування дорослим певних спо­собів дій.

Дитина має право вибору, пошуку власних шля­хів у мистецькій діяльності. Вона проявляє своє особистісне ставлення до того, що пропонує педагог, і може погодитися або не погодитися із цим.

Навчання без зразка є принциповим для ре­алізації освітнього напряму "Дитина у світі мис­тецтва". Дитина унікальна за своєю природою, і в неї є безліч способів сприймання предметів та явищ довкілля і, відповідно, їх фіксування. Проте дошкільники часто втрачають свою уні­кальність, стаючи жертвами упереджених, сте­реотипних дій з боку дорослих. Серед таких найпоширенішою є вимога щодо використан­ня зразків в освітньому процесі (наслідування зразка вихователя в образотворчості; прямого копіювання дій дорослого в інших видах діяль­ності). Наявність таких зразків призводить до продукування "робіт під копірку", гасить бажан­ня уявляти, фантазувати, розмірковувати, зни­щує творче начало. Наслідуючи дії дорослого, дитина копіює і його світорозуміння.

Мета освітнього напряму "Дитина у сіті мистецтва" - допомогти дитині створити власну картину світу, відображаючи свої враження від нього в художніх образах.

У цьому допоможе правило: образ ство­рюється від предмета, об'єкта, явища че­рез передачу його характерних ознак. Але образ може бути створений і з хаосу й лише потім набути тематичного вигляду. Яскравим прикладом цього в малюванні може бути кляксографія, у музиці - какофонія звучання дитя­чих музичних інструментів, яка перетворюється на "майстерню звуків", у театралізованій діяль­ності - маніпуляції з різними атрибутами, що трансформуються в театралізовану гру. Пріо­ритетне завдання педагога - допомогти ди­тині усвідомити, що вона хоче донести своїм образом. Без відповіді на це питання створити образ неможливо.

Також педагогу варто усвідомити, що створю­вати образ - це не те саме, що відтворювати певний об'єкт або явище. Це означає передусім передавати його ознаки, спираючись на пере­житі емоційні враження, які формуються в ре­зультаті візуального, аудіального, тактильного,

кінестетичного та емоційного контакту.

* * *

Мистецько-творча компетентність дитини формується як результат реалізації емоційно орієнтованої моделі мистецької освіти, її осно­вою є діалогічність як спосіб існування та роз­витку особистості, що передбачає: емоційну взаємодію з іншою особистістю; здатність ство­рювати художні образи, засновані на особистісній якості образного пізнання світу; спільну діяльність дорослого і дитини в мистецькому середовищі.