Зміст і умови реалізації освітнього напряму «Дитина в сенсорно пізнавальному просторі»

Освітній напрям «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» передбачає: формування доступних дитині дошкільного віку уявлень, еталонів, що відображають ознаки, властивості та відношення предметів та об'єктів навколишнього світу; володіння способами пізнання дійсності, розвиток у дітей наочно-дієвого, наочно-образного, словесно-логічного мислення.

Показником сформованості уявлень є здатність дитини застосовувати здобуті знання в практичній діяльності:

• ігровій,
• трудовій,
• сенсорно-пізнавальній,
• математичній,

    Сенсорно-пізнавальний освітній напрям спрямований на інтеграцію дошкільної освіти, формування у дітей дослідницько-пошукових умінь, елементарних математичних уявлень, цілісної картини світу, компетентної поведінки в різних життєвих ситуаціях.

Важливого значення для розвитку дитячої особистості набуває освітній напрям «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі», у якому визначено інтегровану компетентність: сенсорно-пізнавальну, логіко-математичну, дослідницьку. Таке об'єднання не випадкове. У Стандарті ця компетентність характеризується як здатність дитини використовувати власну сенсорну систему в процесі логіко-математичної і дослідницької діяльності. Складники інтегрованої компетентності:

• сенсорно-пізнавальний,
• логіко-математичний,
• дослідницький.

Всі вони співіснують у прямій залежності один від одного і водночас утворюють своєрідний ланцюг. Сенсорно-пізнавальний складник забезпечує пізнання (сприйняття) дитиною довколишнього світу засобами сенсорної системи (зір, слух, нюх, дотик, смак). Логіко-математична компетентність спирається на сенсорно-пізнавальну і ґрунтується на інших пізнавальних процесах - запам'ятовування, мислення, мовлення, уява. Протягом дошкільного дитинства дитина опановує математичні поняття та дії (кількість, форма, величина, простір, час, лічба, вимірювання, обчислення), логічні операції, досліджує предмети, об'єкти довкілля. Оволодіння цими знаннями вимагає постійної уваги дитини до зовнішніх і внутрішніх властивостей цих предметів, особливостей їх використання, дослідження форми, величини предметів, їх просторового розташування, змін у часі, що забезпечується дослідницькою компетентністю. Тому у формуванні сенсорно-пізнавальної компетентності необхідно забезпечити накопичення дитиною сенсомоторного досвіду, бо він обумовлює засвоєння логіко-математичних понять, допомагає дитині в розумінні кількісних відношень, величини, форми, простору тощо.

 Розглянемо педагогічні впливи, які згідно з державним стандартом забезпечують цілісність розвитку особистості та виявляються в емоційно- ціннісному ставленні, сформованих знаннях, здатностях і навичках, здобутих дитиною в активній, творчій діяльності у період дошкільного дитинства. На відтворена послідовність педагогічних впливів, спрямованих на кінцевий освітній результат - сформовану сенсорно-пізнавальну, логіко-математичну, дослідницьку компетентність.

Першоосновою формування сенсорно-пізнавальної, логіко-математичної, дослідницької компетентності е створення інтерактивного розвивального середовища як ігрового поля для активної діяльності дитини-дошкільника.

Середовище діє як своєрідний посередник, провідник між дитиною та сенсорно-пізнавальним простором.

Завдання вихователя — створити інтерактивне предметно-ігрове розвивальне середовище в закладі дошкільної освіти, яке стане передумовою формування позитивного емоційно-ціннісного ставлення дитини до пізнавальної діяльності          

Моделюючи ігрове середовище для дитини, педагог як фасилітатор:

• створює умови для засвоєння дитиною взаємозв'язків і взаємозалежностей довколишнього світу,
• залучає дитину до різних форм активності, сприяючи формуванню уявлення про образ світу, наповнений сенсорним, математичним, дослідницьким змістом,
• враховує, що осмислення й набуття дитячого пізнавального досвіду не відбувається механічно за формулою «вихователь дає - дитина бере»; дитина цілком самостійна, незалежна, задоволена самим процесом пізнання.

 Емоційно-ціннісне ставлення дитини до пізнавальної діяльності логіко-математичного змісту пояснюється характером її емоційного досвіду, отриманого в результаті оперування предметами, наявними в середовищі, й залежить від вражень дитини, які вона отримала навіть від елементарного спостереження за дослідом (емоційний виплеск, подив, ситуація успіху/неуспіху, задоволення, захоплення тощо).

Пізнавальна діяльність дитини в інтерактивному розвивальному середовищі має відбуватися в поєднанні різних видів дитячої активності з пріоритетом математичних завдань, пошуково-творчої роботи дітей, їхньої самоосвіти та духовним саморозвитком на засадах загальнолюдських і загальнокультурних цінностей, забезпечувати перетворення сенсорних, логіко-математичних, дослідницьких уявлень та елементарних достовірних знань на стійкі переконання, практичні дії тощо. У центрі всієї роботи перебуває дитина-дошкільник як центральний об'єкт впливу багатьох чинників: змістових, педагогічних, дидактичних, технологічних тощо.

Під час організації пізнавальної діяльності доцільним е такий алгоритм: використовуються одночасно всі коди, що несуть сенсорно-пізнавальний, логіко-математичний зміст, елементи дослідницького пошуку - слово, малюнок, фізичний образ, схема, модель, практичні дії тощо.

• Перший етап - подання вихідного завдання через несподівану ситуацію, розповідь або текстовий формат (впізнавання знайомого у новому матеріалі);
• Другий етап - пред'явлення наочного образу (прогнозування, висування гіпотез про минуле чи майбутнє об'єкта, ситуацію, яку необхідно зрозуміти);
• Третій етап - виконання практичних дій з пізнавальним матеріалом (об'єднання елементів зрозумілого в ціле).

Описаний алгоритм організації пізнавальної діяльності стимулює розвиток тріади компетентності та може відбуватися у різних формах активності дітей:

1) діяльність організована вихователем з усіма дітьми з пріоритетом сенсорно-пізнавальних, логіко-математичних, дослідницьких завдань (тематичне спільне коло; творчі проекти логіко-математичного, дослідницького змісту);

2) діяльність із підгрупами дітей, індивідуальна робота за ініціативою дорослого чи дитини (повсякденні навчальні ситуації з елементами проблемності, індивідуальні тематичні картки-завдання, підгрупова взаємодія);

3) самостійна діяльність дитини за її вибором та бажанням.

Об'єднання дітей у спільне коло доцільно застосовувати для колективної пізнавальної діяльності. Вихователь мусить прагнути створити інтерактивне розвивальне середовище, засноване на партнерській взаємодії дітей, педагогів і батьків, у процесі якого надаються рівні можливості для розвитку кожної дитини, добираються завдання для дитячої діяльності, спрямовані на розвиток природних особливостей; враховуються індивідуальні особливості дітей, що впливають на стиль взаємодії дітей та вихователя.

Необхідно акцентувати увагу на ігровому підході, який забезпечує ефективну організацію взаємодії дітей і педагога, продуктивні форми їхнього спілкування з властивими їм елементами змагання, безпосередності, інтересу. Так, дидактична гра (сенсорна / логіко-математична / дослідницька) має розглядатися як засіб саморозвитку. Основне призначення дидактичної гри - забезпечити вправляння дітей у визначенні кольору, порівнянні множин, предметів, форм, величини тощо. На другому місці за значенням стоять дидактичні вправи сенсорно-пізнавальноrо, логіко-математичного, дослідницького змісту, які відрізняються від типових навчальних завдань незвичайністю подання завдання (щось знайти, здогадатися, допомогти, наприклад, казковому персонажу Цибулино, Посіпакам, Лунтіку, Піноккіо); по-друге, структурою, призначенням, рівнем дитячої самостійності, роллю педагога. Призначення таких сенсорних, логіко-математичних, дослідницьких вправ - вироблення умінь і навичок, набуття практичного досвіду.

Особливе значення для активізації пізнавальної сфери дитини мають різні організаційні форми дитячої взаємодії:

• парна,
• групова,
• колективна.

Iгpи в парній взаємодії сприяють встановленню комунікації між дітьми, формують чуття відповідальності за партнера, сприяють розвитку вміння планувати спільні дії, злагодженості, спільному досяганню цілей завдання. Ігри в комбінації колективної і парної взаємодії для дітей п'яти-шести років на вправляння лічбі за участю різних аналізаторів, розвиток чуття, за допомогою дотикового аналізатора, визначення кількості різноманітних предметів на пласкій поверхні, визначення характеру матеріалів, їхньої форми, гладкість, шорсткість тощо.

  Для розвитку сенсорно-пізнавальної компетентності ефективні пантомімічні ігри, в яких застосовуються пантомімічні засоби виразності, діти практикуються відтворювати характерні ознаки сезонів року, ознаки величини, форми предметів. Вікторини, інтелектуальні батли, математичні конкурси чи пізнавальні олімпіади сприятимуть розвитку пізнавального інтересу до математики, формуватимуть здатність до постійного набуття нових знань.

Підсумком розширеної, збагаченої пізнавальної діяльності е сенсорно- пізнавальний, логіко-математичний, пошуково-дослідницький досвід дитини, втілений у знання, вміння та навички. Результатом такого досвіду має стати сенсорно-пізнавальна, логіко-математична, дослідницька компетентність.

Предметно-практична та технологічна компетентність - здатність дитини реалізовувати творчі задуми з перетворення об'єктів довкілля з використанням різних матеріалів, що спираються на обізнаність із засобами та предметно-практичними діями - з допомогою дорослого чи самостійно у процесі виконання конструктивних, технічно-творчих завдань і завдань з моделювання.

     Види діяльності, в процесі яких створюються сприятливі умови для розвитку предметно-практичної та технологічної компетентності:

         предметно-практична,

• предметно-ігрова,
• конструктивна,
• художньо-практична,
• господарсько-побутова.

Підкреслимо важливі позиції щодо формування предметно-практичної та технологічної компетенції: формування компетентності відбувається у процесі вирішення конкретних практичних завдань, лише під час активної діяльності; високий рівень активності дітей зумовлюється посиленою мотивацією; проведення рефлексивного аналізу та самоаналізу діяльності впливає на якість її результатів.

Формування предметно-практичної та технологічної компетентності відбувається в різних видах активності, що пояснює пріоритетність проголошеного в Стандарті діяльнісного підходу. Головним завданням педагога е створення умов для прояву самостійності та прикладного застосування власних зусиль самими дошкільниками. Педагоги мають підтримати прагнення дитини приймати елементарні рішення, виявляти ініціативу, обирати на свій розсуд шляхи й засоби досягнення цілей, намірів, реалізувати власні потреби та інтереси.

Завдання щодо формування предметно-практичної та технологічної компетентності мають інтегруватися з іншими видами діяльності.

Інтеграція різних видів дитячої діяльності сприяє прояву самостійності та активності дітей, надає можливості використовувати отриману інформацію, забезпечує зв'язок з особистим досвідом, а також взаємодію дітей і дорослих.

Не потрібно надавати перевагу розвитку певної компетентності (зокрема і завдяки створенню груп з пріоритетними напрямами розвитку), бо, як наслідок, це однобічний (за пріоритетним напрямом), а не різнобічний розвиток дитини.

            Саме проектна діяльність забезпечує формування предметно-практичної компетентності на засадах інтеграції. Потрібно відмовитися від діяльності за зразком вихователя, а намагатися надавати дітям можливість вибору способу реалізації задуму.

Цінність проектування полягає в тому, що саме ця діяльність:

• привчає дітей до самостійної, практичної, планової і систематичної роботи,
• виховує прагнення до створення нового або існуючого, але вдосконаленого виробу,
• формує уявлення про перспективи його застосування; розвиває морально-трудові якості,
• формує здатність оцінювати ідеї, виходячи з реальних потреб, матеріальних можливостей і умінь, вибирати найбільш технологічний, економічний спосіб виготовлення об'єкта,
• формує навички проектування, в процесі якого співвідносяться задум виробу та вимоги до нього зі способами втілення очікуваного результату.

       Сформувати предметно-практичну та технологічну компетентності можна за допомогою:

• технічної творчості,
• конструктивної діяльності,
• хендмейду,
• дизайн-діяльності та ін.

Ці завдання можна виконувати як в індивідуальному форматі, так і в командній взаємодії.

        Робота в малих групах — це одна з найпопулярніших стратегій, так як вона дає всім дітям, зокрема і сором'язливим, можливість брати участь у роботі, практикувати навички співпраці, міжособистісного спілкування, зокрема вміння активно слухати, виробляти спільну думку, долати розбіжності, що виникли. Доцільно організовувати взаємодію в парах, між парами, у трійках, четвірках. Слід розпочинати з малих груп, які можна потім об'єднувати та змінювати, проводити ротацію лідерів груп.

       Можна виділити такі види взаємодії у малих групах:

• моделювання,
• акції,
• трудовий десант,
• стимулюючі ситуації,
• творчі майстерні,
• освітні події.

Для формування предметно-практичної та технологічної компетентності можна застосовувати такі методи та прийоми:

• алгоритм дій,
• генерування ідей,
• комбінаторика,
• творче моделювання,
• технічне моделювання,
• конструктивна творчість.

Не менш важливими е методи, які спрямовані на аналіз отриманих

-  результатів:

- відео звіт,

- ритуал «дякую за приємне заняття»,

- щоденник успіху (досягнень та перспектив).

Оптимально насичене предметне розвивальне середовище залишається однією з найголовніших умов розвитку предметно-практичної та технологічної компетентності.

Унаочнення мети, способу та результатів діяльності можливо завдяки створенню куточків у освітньому середовищі: «Я хочу — Я зробив», «Хочу похвалитись», «Екран вибору», «Календар подій».

        Ефективними засобами формування предметно-практичної та технологічної компетентності визначено:

• макети /моделі природних явищ та технічних процесів,
• алгоритми процесів,
• сегрегатори з побутовим дріб'язком,
• різні види конструкторів,
• набори будівельних матеріалів, колекції:

       Позиція дорослого в діалоговій взаємодії з дитиною — важливий чинник набуття дошкільником предметно-практичної та технологічної компетентності різноманітних колективних творчих справ і проектів, які створюють умови для самовираження, самореалізації, прояву індивідуальності кожної дитини.

Ключові компетентності Базового компонента дошкільної освіти продовжуються в Держстандарті початкової освіти за окремими освітніми галузями. Наприклад, освітні напрями «Дитина в природному довкіллі» та «Дитина в сенсорно-пізнавальному просторі» продовжуються математичною та природничою освітніми галузями, а «Дитина у світі мистецтва» – мистецькою та технологічною

Оновлений зміст дошкільної освіти має розвивати у дитини перших шести (семи) років життя такі фундаментальні якості, як здатність конструктивно впливати на довкілля та самозмінюватися в ході своєї життєдіяльності; самовдосконалюватися в різних видах діяльності та формах активності; за сприяння авторитетних дорослих гармонійно і різнобічно розвиватися як індивід, суб’єкт, особистість та індивідуальність.

Ключові поняття

Базові якості старших дошкільників — це сукупність особистісних якостей (активність, самостійність, ініціативність, спостережливість, креативність, відповідальність, справедливість, чуйність, шанобливе ставлення до людей різного віку) дитини, що закладаються в дошкільному дитинстві і забезпечують прояв її активності в природному та соціальному оточенні.

Компетентність — динамічна комбінація знань, умінь, навичок, способів мислення, поглядів, цінностей, інших особистих якостей, що визначає здатність особи успішно соціалізуватися, провадити професійну та/або подальшу навчальну діяльність (постанова КМУ від 23.11.2011 № 1341 «Про затвердження Національної рамки кваліфікацій»).

Освітнє середовище — сукупність об’єктивних зовнішніх умов, факторів, соціальних об’єктів, необхідних для успішного функціонування освіти. Це система впливів і умов формування особистості, а також можливостей для її розвитку, які містяться в соціальному і просторово-предметному оточенні.

Рекомендовані джерела:

1. Закон України «Про освіту». [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
2. Закон України «Про дошкільну освіту» (поточна редакція) — Редакція від 16.07.2019, підстава - 2704-VIII. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14
3. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / Науковий керівник: Т.О.Піроженко, доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України; 2021. – 37 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-bazovogo-komponenta-doshkilnoyi-osviti-derzhavnogo-standartu-doshkilnoyi-osviti-nova-redakciya
4. Методичні рекомендації до Базового компонента дошкільної  освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) 2021р./ Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ru.osvita.ua/legislation/doshkilna-osvita/81519/