ЗМІСТ ТА ЗАВДАННЯ ОСВІТНЬОГО НАПРЯМУ «ДИТИНА В ПРИРОДНОМУ ДОВКІЛЛІ»

Базовий компонент дошкільної освіти - це державний стандарт, що містить норми і положення, які визначають державні вимоги до рівня розвиненості та вихованості дитини дошкільного віку, а також умови, за яких вони можуть бути досягнуті.    Виконання  вимог  Базового  компонента  дошкільної  освіти  є обов’язковим  для  всіх  закладів  дошкільної  освіти  незалежно  від підпорядкування, типів і форми власності, інших форм здобуття дошкільної освіти.

Процедура досягнення здобувачами дошкільної освіти результатів навчання (набуття компетентностей), передбачених Базовим компонентом дошкільної освіти, визначається освітньою програмою закладу освіти.                              Базовий компонент дошкільної освіти передбачає сформованість мінімально достатнього та необхідного рівня освітніх компетенцій дитини перших 6 (7) років життя, що забезпечує її повноцінний психофізичний та особистісний розвиток і психологічну готовність до навчання в школі. Змістом Базового компонента дошкільної освіти визначено напрями, що забезпечують засвоєння дитиною способів (механізмів) розвитку (саморозвитку), набуття нею знань, умінь і навичок.                                                                                       

Базовий компонент дошкільної освіти в Україні орієнтує сучасних фахівців дошкільної освіти у виборі завдань та змісту роботи з дітьми таким чином, щоб не стільки озброювати їх певною сумою знань, скільки відкривати перед ними „науку життя”, яка сприяла б формуванню творчих особистостей з розвиненим почуттям власної гідності та відповідальності за свої вчинки. Відповідно до вимог  Стандарту  до кінця дошкільного  періоду у дитини мають бути сформовані елементи екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи.

Зміст освітнього напряму «Дитина у природному довкіллі» Базового компонента дошкільної освіти, як Державного стандарту дошкільної освіти України, має на меті формування природничо-екологічної компетенції дітей дошкільного віку, складовими якої є знання й уявлення про природу, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до її компонентів, обізнаність із правилами  природокористування та їх дотримання.                                                    

Природничо-екологічна компетентність – це здатність дитини до доцільної поведінки в різних життєвих ситуаціях, що ґрунтується на емоційно-ціннісному  ставленні до природи, знання  її  законів та формується у просторі пізнавальної, дослідницької, трудової,   ігрової діяльності.

Емоційно-ціннісне ставлення:

виявляє інтерес до пізнання природи рідного краю, близького оточення, своєї держави України.

Сформованість знань:  дитина  має загальне уявлення про природу планети Земля і Всесвіту; розуміє що Земля є частиною Космосу, а всі його об’єкти (зорі, планети, комети) знаходяться дуже далеко; володіє елементарними знаннями про дослідження Космосу людиною; знає, що на планеті  Земля є неживі і живі об’єкти природи; встановлює залежність об’єктів природи від екологічних факторів,  розуміє особливості та умови розвитку рослин ( фази розвитку, екологічні фактори, поживність грунту, догляд), існування тварин (стадії розвитку, залежність від середовища існування, реакції не сезонні зміни); усвідомлює поділ рослин і тварин на групи. Результат освіти в цьому напрямі – формування розуміння необхідності збереження ресурсів  планети та власної відповідальності за природодоцільну поведінку.

Пріоритетні види дитячої діяльності для формування природничо – екологічної компетентності

- пізнавальна;

- ігрова;

- дослідницька;

- господарсько-побутова.                                                                                                                                 

Форми та методи  природничо-екологічної  компетентності:

заняття, цільові та повсякденні прогулянки, свята та розваги, еколого-психологічні тренінги.

Методи наочні: (спостереження, використання ілюстративного матеріалу, ТНЗ, моделювання);

словесні: (природознавча розповідь вихователя, дитяча художня література, бесіди);

практичні (праця, досліди, ігри, проєкти).

Засоби для формування  природничо-екологічної компетентності дошкільників:

- екологічні стежини;

- екологічна кімната;

- куточок природи;

- виставка дитячих виробів;

- зони (експериментування, колекцій, бібліотека)

 Стандарт дошкільної  освіти визначає, що перед вступом до школи дитина має оволодіти природничо-екологічною компетенцією: бути обізнаною з природним середовищем планети Земля та Всесвітом як цілісним організмом, у якому взаємодіють повітря, вода, ґрунт, рослини, тварини, люди, Сонце, Місяць тощо, усвідомлювати їх значення для діяльності людини, для себе сприймати природу як цінність,  виокремлювати позитивний і негативний вплив людської діяльності на стан природи,  довільно регулювати власну поведінку в природі,  усвідомлювати себе частиною великого світу природи, знати про залежність власного здоров’я, настрою, активності від стану природи, її розмаїття й краси,  виявляти інтерес, бажання та посильні вміння щодо природоохоронних дій, знати про необхідність дотримання людиною правил доцільного природокористування, чистоти природного  довкілля,  заощадливого використання природних багатств, використання води, електричної та теплової енергії в побут, і докладати домірних зусиль для збереження, догляду та захисту природного довкілля.     

Педагогічний процес ознайомлення дітей з природою має спиратися на провідні ідеї та поняття екології. Критеріями відбору понять та екологічного фактичного матеріалу мають бути наочна представленість та можливість включення екологічних знань у діяльність дітей. Наукові дослідження показали здатність дошкільників  оволодіти екологічними поняттями та ідеями, адаптованими до вікових можливостей. 

Відповідно до вимог Стандарту дошкільної освіти до кінця дошкільного періоду у дитини мають бути сформовані елементи екологічного світорозуміння, екологічної вихованості, позитивне емоційно-ціннісне ставлення до природи.                                                                                                                                                                               

Завдання освітнього напряму «Дитина в природному довкіллі»:                      

- спостерігати за природними   об’єктами та явищами планети Земля та видимими об’єктами Космосу;

- класифікувати та групувати природні об’єкти рослинного й тваринного світу за характерними ознаками;                         

- формувати елементи наукових знань про основні екологічні фактори у розвитку живої природи (світло, температура, волога), поживність ґрунту (харчування) та очевидні взаємозв'язки і залежності;

- знати  необхідні ознаки живого, його зв'язки з середовищем ( харчування, дихання, виділення і рух)  що засвідчує поняття: живе, живий організм, жива природа.

- стимулювати допитливість та інтерес до пізнання природи описами її об'єктів та явищ (у народній творчості — народні прислів'я, загадки, приказки, прикмети, вірші, легенди, повір'я, пісні, авторські твори та ін.);

- активізувати знання і практичний досвід дітей у різних видах діяльності (гра, праця, науково-дослідна діяльність, навчання);

- познайомити дітей з перлинами народної мудрості про дбайливе ставлення людей до природи.

У дошкільників необхідно  формувати  ціннісні основи ставлення до дійсності, серед яких й відповідне  відношення до природи. Діти набувають початкового досвіду  прилучення до широкого кола  цінностей, зокрема й загальнолюдських. Дошкільники відчувають себе першовідкривачами,  у них формуються цінності перетворення, виникає прагнення дбайливо ставитися до природного середовища, зберігати і примножувати його багатства. Важливою умовою формування цих цінностей є допитливість дітей, у дошкільників  починає формуватися екологічна свідомість, під якою розуміють сукупність наукових, естетичних, правових поглядів, що відображають екологічні зв’язки в історії виникнення і розвитку взаємин між суспільством і природою та шляхи оптимізації цієї взаємодії.

   Для здійснення екологічної освіти дошкільників, формування в них основ екологічної культури педагоги мають самі розуміти екологічні проблеми, мати природничо-наукові та екологічні знання. Знати специфічні біологічні терміни, але не варто вимагати від дітей їх знання. Педагогам слід враховувати різні напрями екологічної культури, її світоглядне значення та зв'язок з усіма аспектами життя – історичним, культурним тощо. Моральні якості дуже важливі для екологічного виховання. Інтерес дитини до навколишнього світу розпочинається з прилучення до спільної з дорослими екологічно доцільної діяльності. Дитина сприймає довкілля через призму дорослого. Для самостійного сприйняття у малят не вистачає життєвого досвіду, розуміння природних взаємозв'язків, естетичних і духовних почуттів. Завдання дорослих – педагогів, батьків, навчити помічати прекрасне в природі, правильно сприймати явища та об'єкти, виражати пережиті почуття в мовленнєвій та доступних видах діяльності, експериментувати і досліджувати.          В роботі з дітьми дошкільного віку необхідно опанувати різні екологічні знання, типи емоційно-ціннісного ставлення до природи, екологічно-доцільну діяльність дошкільнят у природі. Ефективність екологічного виховання значною мірою залежить від всебічного розвитку особистості, від того, як часто дитина залучається до різних видів діяльності.   

Ключові поняття

Екологія – наука, що вивчає життя різних організмів в оточуючому їх середовищі. Походить від грецької «екос» - будинок, «логос» - наука.

Екосистема – самодостатня система, що складається з суспільства рослин і тварин в оточуючому їх середовищі, які нерозривно пов’язані між собою обміном речовин та енергій.

Екологічно безпечні технології – це застосування методів, що не вступають в протидію з природніми кругообігами й не порушують екологічної рівноваги в даному регіоні.

Екологічна компетентність – складова екологічної культури, усвідомлене володіння екологічними знаннями, способами прийняття рішень, моральними нормами, цінностями, необхідними для екологічно доцільної діяльності.

Екологічна культура – форма духовного і практичного освоєння особистістю світу природи, «кодекс поведінки» у природному довкіллі.

Екологічне виховання – формування в дитини здатності та бажання діяти відповідно до екологічних знань, набутих у процесі навчання.

Екологічне навчання – процес засвоєння дитиною знань, умінь і навичок у сфері «Природа».

 Рекомендовані джерела:

1. Наказ Міністерства освіти і науки України від 12.01.2021 № 33 «Про затвердження Базового компоненту дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) нова редакція».

2. Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.12.2017 р. № 1633 «Про затвердження Примірного переліку ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти».

   3. Листи Міністерства освіти і науки України:

- від 16.03.2021 № 1/9-148 «Щодо методичних рекомендацій до оновленого Базового компонента дошкільної освіти».

- від 23.09.2014 р. № 1/9-484 «Щодо організації роботи з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності у закладі дошкільної освіти».

   4. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 № 234 «Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів».

5.           Плохій З.П. Формуємо екологічну компетентність молодшого дошкільника. – К.: Світич. – 2018.

6.           Плохій З.П. Вітальна цінність природи. Складові екологічної свідомості. // Дошкільне виховання. – 2017. - № 11. – с. 6-7.

7.           Калуська Л.В. Науково-методична робота в дошкільному навчальному закладі. Практико-орієнтований посібник. – К.: Шкільний світ., 2019.

8. Лисенко Н.В. Педагогіка українського дошкілля (Текст). – Івано-Франківськ: Плай, 2020.

9. Клименко Т. Організація експериментальної та науково-дослідницької роботи в закладах освіти. / Школа. – 2019.

10.  Бугай О.М. Екологія і охорона навколишнього середовища Університетська книга, 2020.

11.   Бардов В.Г. Основи екології – К : Шкільний світ, 2021.

12.Тарасенко Г.Т  Театр природи. Естетично-екологічне виховання засобами екологічного виховання.  Дошкільне виховання, 2021.