Сутнісна характеристика освітнього напряму інваріантного складника Базового компоненту дошкільної освіти «Особистість дитини»:

рухова та здоров’язбережувальна компетентності

Державний стандарт дошкільної освіти визначає вимоги до обов’язкових компетентностей та результатів освіти дитини дошкільного віку (6, 7 років) та умови, за яких вони можуть бути досягнуті відповідно до міжнародних стандартів якості освіти.

   Ключові компетентності під час здобуття дошкільної освіти формуються за різними освітніми напрямами, спрямованими на розвиток особистості дитини.

   Освітні напрями визначають зміст роботи закладу дошкільної освіти через організацію педагогами базових (основних) видів діяльності, які збагачують досвід дитини та реалізуються, як особистісне надбання дитини (результат розвитку) та підтримки батьків в умовах родинного виховання.

Освітній напрям інваріантного складника Стандарту вказує на те, що одним із завдань дошкільної освіти є забезпечення сприятливих умов для гармонійного фізичного розвитку дитини, рівень якого визначають одним із важливих показників стану здоров’я особистості.

Унікальність дошкільного дитинства полягає в тому, що саме в цей період відбувається становлення та розвиток організму дитини, формуються життєво необхідні уміння й навички, руховий досвід, розвиваються фізичні якості.

Рухова компетентність — це здатність дитини до самостійного застосування життєво необхідних рухових умінь та навичок, фізичних якостей, рухового досвіду в різних життєвих ситуаціях.

Результатом сформованої компетентності є задоволення природної потреби у руховій активності, що забезпечує оптимальний рівень фізичної працездатності, засвоєння та використання елементарних знань у галузі фізичної культури, сформованість умінь і навичок для вирішення рухових завдань у різних життєвих ситуаціях.

Емоційно-ціннісне ставлення:

- виявляє інтерес та потребу у фізичному вдосконаленні, емоційно реагує на власні досягнення у руховій сфері (пластичність, упевненість, виразність та естетика рухів);

- демонструє стійку позитивну мотивацію до активної рухової діяльності, цінує чесність, товариськість, підтримку в командних спортивних іграх, виявляє спритність, вміння боротися, вигравати і програвати;

- виявляє позитивне ставлення до загартовувальних та гігієнічних процедур.

Сформованість знань:

- знає назви основних рухів, предметів та спортивних знарядь, усвідомлює роль фізичних вправ у розвитку та зміцненні організму;

- здатна до пізнання основ фізичного розвитку;

- знає та свідомо дотримується правил у рухливих, спортивних іграх та вправах (зокрема з елементами змагання);

- знає про індивідуальний принцип користування гігієнічними засобами.

Навички:

- має сформовані життєво необхідні рухові уміння та навички, розвинені фізичні якості, достатній руховий досвід, який дозволяє застосовувати адекватні фізичні зусилля відповідно до ситуації;

- володіє власним тілом, свідомо реагує на елементарні потреби організму, витримує відповідно до віку фізичне навантаження;

- виявляє вольові зусилля у руховій діяльності, координує рухи, уміє орієнтуватися в просторі;

- здатна самостійно застосовувати руховий досвід у повсякденному житті, оцінює і регулює можливості власного тіла;

- володіє основними рухами (ходьба, біг, стрибки, лазіння, метання);

- виконує з різних вихідних положень вправи на предметах, з предметами та без них;

- володіє елементарними навичками загартування та особистої гігієни. Прагне бути охайною. Самостійно виконує основні гігієнічні процедури. Без нагадування дорослого користується основними гігієнічними засобами та предметами догляду за тілом;

- намагається контролювати власну поставу; усвідомлює вплив постави на здоров’я, естетику рухів; виконує комплекс вправ для запобігання порушенням постави та плоскостопості.

Разом з тим провідним компонентом змісту рухової діяльності незалежно від її цілей є систематичне використання фізичних вправ, в основі яких – цілеспрямовані рухові дії. Здоров’я та краса рухів свідчать про поєднання гарного самопочуття й вміння рухатися красиво, що є однією з умов збереження і зміцнення здоров’я.

Основою формування рухової компетентності дитини дошкільного віку є активний руховий режим. Правильно організована і здійснювана рухова діяльність позитивно впливає на фізичний розвиток організму. Ученими-фізіологами встановлено, що різноманітнішою є рухова діяльність, то досконалішою стає будова організму дитини. Показниками сформованості рухової компетентності виступають доступні дітям дошкільного віку елементарні знання у сфері фізичної культури й спорту, наявні життєво необхідні рухові вміння, навички, мотиви, інтереси, потреби, ціннісні орієнтації, рівень фізичного розвитку, працездатності та стану здоров’я, фізичної підготовленості.

Основними шляхами формування рухової компетентності дітей дошкільного віку є:

- забезпечення функціонування моделі активного рухового режиму в закладі дошкільної освіти;

• раціональне поєднання різних типів занять з фізичної культури, збільшення кількості використання стандартного та нестандартного фізкультурного обладнання, збільшення дозування циклічних вправ, регулювання інтенсивності фізичних навантажень, зміна способу та характеру виконання фізичних вправ;
• системний моніторинг стану фізичного розвитку та рухової підготовленості дітей;
• використання різноманітних інноваційних методів і прийомів керівництва руховою діяльністю на заняттях з фізичної культури;
• визначення у груповій кімнаті місця для активної рухової діяльності дітей та забезпечення їм безперешкодного доступу до різноманітного фізкультурного та спортивного обладнання;
• створення умов для формування у дітей навичок самоорганізації та самоконтролю, які сприятимуть активізації рухової діяльності як в організованій дорослими, так і в самостійній руховій діяльності;
• налагодження змістовної спільної фізкультурно-оздоровчої роботи закладу дошкільної освіти та сім’ї.

У процесі активної рухової діяльності відбувається становлення здоров’язбережувальної компетентності дитини. Успішність роботи залежить від урахування послідовності формування цієї компетентності, що передбачає розвиток стійкої позитивної мотивації (наявність інтересів, потреб та мотивів) до здоров’язбережувальної діяльності, далі – формування уявлень та елементарних знань про здоров’я, здоровий спосіб життя й на їх основі навичок здоров’язбережувальної поведінки; наприкінці- закріплення й удосконалення навичок у предметно-розвивальному середовищі.

Здоров’язбережувальна компетентність — це здатність дитини до застосування навичок здоров’язбережувальної поведінки відповідно до наявної життєвої ситуації; дотримання основ здорового способу життя, збереження та зміцнення здоров’я у повсякденній життєдіяльності.

Результатом розвитку цієї компетентності є потреба в опануванні способами збереження та зміцнення власного здоров’я, сукупність елементарних знань про людину та її здоров’я, здоровий спосіб життя; стійка мотивація еколого-валеологічної спрямованості щодо пізнання себе та довкілля, яка спонукає до використання навичок здоров’язбережувальної поведінки.

Емоційно-ціннісне ставлення:

- виявляє потребу в засвоєнні способів збереження власного здоров’я, орієнтованих на самопізнання та реалізацію особистої активності в житті;

- з повагою ставиться до людей, незалежно від їхньої статі, віку та стану здоров’я;

- виявляє позитивне ставлення до національних та сімейних здоров’язбережувальних традицій, активних форм діяльності та відпочинку, культури харчування та загартовування.

Сформованість знань:

- усвідомлює цінність здоров’я, його значення для повноцінної життєдіяльності;

- володіє уявленнями про основні чинники збереження здоров’я — рухова діяльність, правильне харчування, дотримання питного режиму, безпечна поведінка, догляд за тілом;

- орієнтується в основних показниках власного здоров’я (гарне самопочуття, відсутність больових відчуттів) та здоров’я людей, які її оточують;

- знає про існування різних захворювань, орієнтується в елементарних видах допомоги людині, яка хворіє;

- здатна встановлювати елементарну залежність між здоровим розвитком людського тіла та повноцінним харчуванням;

- називає основні групи продуктів харчування, відрізняє корисну їжу від шкідливої;

- оперує назвами основних корисних напоїв, знає про їхню роль для розвитку організму;

- розуміє виняткове значення питної води для здоров’я, орієнтується в ознаках спраги й голоду;

- має цілісне уявлення про будову людського тіла;

- визначає і правильно називає елементарні функціональні можливості людського організму;

- орієнтується у призначенні та дотримується правил дбайливого ставлення до органів чуттів;

- усвідомлює, що людина народжується, проходить різні етапи життєвого шляху — дитинство, юність, зрілість, старість. Має елементарне уявлення про статеву належність, орієнтується в ознаках своєї статевої належності.

- диференціює поняття «безпечне» і «небезпечне», усвідомлює важливість безпеки життєдіяльності (власної та інших людей);

- знає правила поведінки з незнайомими людьми, орієнтується у правилах поводження з незнайомими предметами та речовинами; пожежної та електробезпеки; користуванні транспортом; в основних знаках дорожнього руху тощо;

- знає правила безпечного перебування вдома, у закладі дошкільної освіти, на вулиці, на воді, льоду, ігровому, спортивному майданчиках. Усвідомлює, до кого можна звернутись за допомогою в різних ситуаціях.

Навички:

- дотримується правил здоров’язбережувальної поведінки;

- повідомляє дорослому про погане самопочуття, під його керівництвом виконує необхідні лікувально-профілактичні процедури;

- уміє оцінювати поведінку власну та інших людей щодо дотримання здорового способу життя;

- бере участь в оздоровчих та фізкультурно-розвивальних заходах;

- дитина демонструє здатність скористатися номером телефону основної служби допомоги (пожежна, медична, поліція);

- володіє навичками безпечної поведінки при агресивному поводженні однолітків, інших дітей або дорослих.

Зміст, форми та методи вихователь має обирати відповідно до віку дітей, їхніх інтересів. Організовуючи освітню діяльність із цього напряму, варто зважати на те, що на формування здоров’язбережувальної компетентності дитини впливає не лише зміст, а й форма й спосіб взаємодії дорослого з дитиною (мовлення і тон вихователя, повага до потреб вихованців).

Ефективними умовами формування здоров’язбережувальної компетентності дітей є:

- наявність позитивної мотивації на здоров’я;

- цілісний розвиток дитини у здоров’язбережувальній діяльності;

- інтеграція різних видів діяльності (рухова, ігрова, комунікативна, сенсорно-пізнавальна, господарсько-побутова, мистецька дослідницько-пошукова), з урахуванням вікових можливостей дітей;

- створення та забезпечення функціонування здоров’язбережувального предметно-розвивального середовища в закладі освіти;

- забезпечення змістовної співпраці всіх учасників освітнього процесу.

Реалізація таких умов передбачає комплексне й систематичне використання різних засобів, форм і методів освітньої роботи здоров’язбережувальної спрямованості. Ефективними є ігри, різноманітні ігрові ситуації, сюжетно-ігрові заняття з фізичної культури у формі рухових інсценізацій, проекти здоров’язбережувальної тематики; фізкультурно-оздоровлювальні заходи та різні форми фізкультурного дозвілля.

Участь батьків або осіб, які їх замінюють, у розвитку компетентностей дитини, залучення сімей до освітнього процесу закладу дошкільної освіти утверджує позиції про те, що кожен з батьків є відповідальним за виховання, розвиток і навчання дитини, за збереження її життя, зміцнення здоров’я та усвідомленого ставлення до здорового способу життя, формування почуття людської гідності.

Підтримка батьками процесу формування особистості дитини може відбуватися шляхом:

• розвитку рухових навичок:

– дотримання спільних вимог щодо розпорядку дня, який відповідає віковим особливостям дитини;

– допомоги дитині у виконанні щоденних гігієнічних процедур, загартовувальних процедур, доступних в домашніх умовах;

– заохочення дитини до активної рухової діяльності вдома та на вулиці, проведення спільних ігор, розваг, інших форм спортивного дозвілля;

– прогулянок на свіжому повітрі за різних погодних умов;

• розвитку здоров’язбережувальних навичок:

– створення вдома сприятливого середовища за родинними традиціями здоров’язбереження, роз’яснення користі та шкоди певних дій як для власного здоров’я, так і членів родини;

– зацікавлення і заохочення дитини до вживання корисних для здоров’я продуктів харчування;

– закріплення в різних життєвих ситуаціях навичок безпечної поведінки вдома, на вулиці, громадських місцях;

– використання художніх творів (казки, оповідання, вірші, твори живопису тощо) про здоровий спосіб життя;

Рекомендовані джерела:

1. Наказ Міністерства освіти і науки України від 12.01.2021 № 33 «Про затвердження Базового компоненту дошкільної освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) нова редакція».

2. Наказ Міністерства освіти і науки України від 19.12.2017 р. № 1633 «Про затвердження Примірного переліку ігрового та навчально-дидактичного обладнання для закладів дошкільної освіти».

   3. Листи Міністерства освіти і науки України:

- від 16.03.2021 № 1/9-148 «Щодо методичних рекомендацій до оновленого Базового компонента дошкільної освіти».

- від 12.12.2019 № 1/9-765 «Щодо організації медико-педагогічного контролю на заняття з фізкультури ЗДО»;

- від 02.09.2016 № 1/9-456 «Щодо організації фізкультурно-оздоровчої роботи в ДНЗ»;

- від 23.09.2014 р. № 1/9-484 «Щодо організації роботи з питань охорони праці та безпеки життєдіяльності у закладі дошкільної освіти».

- від 09.12.2019 № 1/9-750 «Щодо освітніх програм у закладах дошкільної освіти»;

- від 10.06.2019 № 1/9-365 «Перелік програм і навчально-методичної літератури, рекомендованих до використання в закладах дошкільної освіти»;

   4. Наказ Міністерства охорони здоров’я України від 24.03.2016 № 234 «Про затвердження Санітарного регламенту для дошкільних навчальних закладів».

   5. Веселі походи малюків і їхніх батьків. Дошкільне виховання. 2019. № 6.

   6. Троценко В. Вплив фізичних вправ на емоційний стан дітей старшого дошкільного віку / В. Троценко // Рідна школа. – 2018. – № 3—4. – С. 36—40.

7. Грейцер І. Вплив поведінки на здоров'я: урок-тренінгове заняття / І. Грейцер // Здоров'я та фізична культура. – 2018. – № 1. – С. 6—8.

8. Єфіменко М. Рух – це життя. Даруймо його дітям щодня. / М. Єфіменко // Дошкільне виховання. 2014. № 7. С. 26-20.

9. Лохвицька Л. Психолого-педагогічні засади формування основ здоров’язбережувальної життєдіяльності у дітей дошкільного віку. Формування відповідального ставлення до здоров’я підростаючої особистості: кол. монографія / В. М. Оржеховська (кер. авт. кол. і наук. ред.) та ін. Київ : Міленіум, 2018. С. 151-192.

10. Матвієнко С. І. Формування у дітей старшого дошкільної віку основ здорового способу життя засобами ігрових технологій. Інноваційні технології в дошкільній освіті. Збірник абстрактів Міжнародної науково-практичної інтернет-конференції, м. Переяслав-Хмельницький, 28-29 березня 2018 р. / за заг. ред. Л. О. Калмикової, Н. В. Гавриш. Переяслав-Хмельницький: ДВНЗ «Переяслав-Хмельницький державний педагогічний університет імені Григорія Сковороди», 2018. С. 88-90.

11. Рибалко Л. Здоров’язбережувальні технології в освітньому середовищі: колективна монографія /за заг. ред. Л.М. Рибалко. Тернопіль : 2019. 400 с.

12. Лавріненко Н. Концептуальні засади створення здоров’язбережувального середовища в сучасному закладі дошкільної освіти. матеріали ІV Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції [Здоров’я як особистий, освітній і суспільний феномен], м. Суми, 26 листопада 2020 р. / за заг. ред. В. М. Успенської. Суми : ФОП Цьома С.П., 2020. – C. 164-171.

13. Тітаренко С. Умови створення здоров’язбережувального середовища як складника іміджу сучасного закладу дошкільної освіти. матеріали ІV Всеукраїнської науково-практичної Інтернет-конференції [Здоров’я як особистий, освітній і суспільний феномен], м. Суми, 26 листопада 2020 р. / за заг. ред. В. М. Успенської. Суми: ФОП Цьома С.П., 2020. – C. 176-185.

Характеристика освітнього напряму варіативного складника Державного стандарту дошкільної освіти «Особистість дитини»: спортивні ігри» (шахи, футбол, баскетбол та інші за вибором закладу дошкільної освіти та/ або батьків вихованців або осіб, які їх замінюють)