Особливості нового Базового компоненту дошкільної освіти та зміни в освітньому напрямі «Гра дитини»

Згідно з вимогами оновленого Базового компоненту дошкільної освіти в Україні розвиток дитини в системі дошкільної освіти здійснюється на засадах компетентнісного підходу. Серед ключових компетентностей особлива увага приділяється формуванню ігрової компетентності дошкільників, яка здійснюється у процесі реалізації освітнього напряму «Гра дитини».

Одним з обов’язкових напрямів оновленого БКДО є «Гра дитини». Основна діяльність дитини дошкільного віку – гра. Вона стала предметом уваги і в початковій школі. Дитина грається, досліджує навколишній світ, здобуває свій досвід і може його застосувати. І вона не має відчувати, що її спеціально чогось вчать – усе має відбуватися в процесі гри.

Серед всіх видів діяльності саме ігрова формує унікальні якості людини - здатність до свободи вибору, автономність (самостійність, індивідуальність, почуття дорослішання, почуття нових можливостей), сприяє розвитку соціальної єдності (почуття «ми», товариськість, командний дух). Саме гра надає можливість врахувати власні життєві цілі та потреби, забезпечує зв'язок дитини з середовищем - предметним, соціальним, природним. Гра сприяє цілісності особистісного розвитку, оскільки об'єднує мотиваційні (рушійні) спонукання (що Я хочу? !) з інтелектуальними (що Я можу? знаю?, вмію?), а також з вольовими зусиллями (як? Я досягаю бажаного результату).

Проблема розвитку ігрової діяльності дитини дошкільного віку порушена у працях Л. Виготського, Д. Ельконіна С.Новосьолової, О.Смирнової, О.Кравцової, Г.Кравцова, К.Зворигіної та ін. Проте, ми не знайшли сучасних наукових досліджень, присвячених проблемі формування ігрової компетентності дитини дошкільного віку, але її зміст окреслено у Базовому компоненті дошкільної освіти в Україні.

Повноцінна дитяча гра у дошкільному віці можлива за умови сформованості ігрової компетентності дитини.

Ігрова компетентність - здатність дитини до розвитку особистісного потенціалу (фізичного, психічного, соціального, духовного), наявність творчих здібностей, самостійності, ініціативності, організованості, сформованість стійкого інтересу до пізнання довкілля і реалізації себе.

Ігрова компетентність поділяється на:

Емоційно-ціннісне ставлення:

• виявляє інтерес до ігрової діяльності;

• висловлює емоційне ставлення до гри;
• має улюблені сюжети ігор та улюблені ролі;
• усвідомлює себе активним учасником ігрової діяльності;
• характеризує широке коло об’єктів довколишньої дійсності;
• створює та реалізує ігрові задуми (враховуючи власні пізнавальні, соціальні, моральні, естетичні потреби);
• відповідально ставиться до вибору та виконання ігрової ролі;
• відтворює свої життєві враження у рольовій грі, використовуючи виразні засоби;
• має пізнавальну потребу у моделюванні взаємин із партнерами по грі;
• виявляє повагу до думки іншого, реагує на зміни у правилах гри,
• демонструє інтерес до ігор інших дітей.

Сформованість знань:

• має уявлення про різні види ігрової діяльності, види ігор, у які можна пограти;
• знає дії у творчих іграх та у іграх з правилами;
• вміє залучати та приймати партнерів до спільної гри;
• обирає безпечне місце та атрибути для гри;
• демонструє сформованість рольових способів поведінки;
• свідомо використовує норми та етикет спілкування;
• знає зміст сюжетно-рольових, конструкторсько-будівельних, дидактичних, словесних, настільно-друкованих, рухливих зі співом і діалогом, режисерських, театралізованих, українських народних іграх

Навички:

• дитина здатна ініціювати організацію гри з однолітками за власним вибором.
• самостійно обирати тему для гри, розвивати сюжет на основі досвіду та знань, отриманих на заняттях, з літературних творів і казок.
• вправляється у дотриманні правил рольової взаємодії (узгодження,рівності, управління тощо).
• разом з іншими дітьми облаштовує ігрове середовище, розподіляє ролі,
• намічає загальну лінію розвитку сюжету гри, зміст гри та ігровий простір.
• адаптує свою поведінку відповідно до правил, самостійно їх застосовує у нових ситуаціях, чітко їх дотримується до закінчення гри, контролює, щоб усі учасники їх виконували.
• вміє налагоджувати партнерські взаємини завдяки діалогічному спілкуванню на основі ігрового задуму, рольової взаємодії або особистих уподобань, проявляє товариськість, толерантність, зважає на думку інших, стримує агресивні прояви, радіє спільному успіху, дотримується норм та етикету спілкування.

Створення умов для формування ігрової компетентності дошкільника - це відповідь на питання, як ми реалізуємо цінності та цілі дошкільної освіти, як спілкуємось, граємо з дитиною, підтримуємо розвиток її здібностей.

Ігровий процес як зона найближчого розвитку дитини вимагає збагаченого ігрового середовища і педагогічного супроводу дорослих і тому класифікація ігор відображає ступінь активності та свободи дитини в організації ігрової діяльності.

У новій редакції Стандарту для реалізації освітнього напряму «Гра дитини» застосована класифікація ігор, яка відображає ступінь активності та свободи дитини в організації ігрової діяльності.

Перша група ігор – самодіяльні вільні ігри

• ігри-експериментування,
• сюжетно-відображувальні,
• сюжетно-рольові,
• режисерські,
• театралізовані  

Друга група – ігри, що організовані за ініціативою дорослих

• з метою навчання

• сюжетно-дидактичні,
• дидактичні (словесні, з іграшками, настільно-друковані),
• рухливі,
• конструктивно-будівельні

• з метою організації дозвілля

• інтелектуальні,
• карнавальні,
• обрядові,
• драматизації,
• хороводи,
• ігри-естафети.

Гра відіграє ключову роль у житті дитини дошкільного віку, і необхідно визнати самоцінність вільної гри дитини в освітньому процесі закладу дошкільної освіти.

Організовуючи ігрове середовище варто враховувати деякі рекомендації:

   1) відповідати вікові й категорії дітей, їх функціональним можливостям із незначним перевищенням рівня складності;

   2) бути динамічним, варіативним, різноманітним;

   3) сприяти орієнтовно-пізнавальній діяльності, що забезпечує засвоєння нових знань, формування розумових дій, розвиток провідних психічних процесів дитини;

   4) вирізнятися розмаїттям форм і кольорів, які надають виразності об’єктам та подіям і завдяки зіставленню допомагають дитині отримати достовірні знання про довкілля.

Всі форми та засоби, що сприяють становленню ігрової діяльності дитини, розподіляють на:

• матеріальні ігрові засоби (ігрове поле, спеціально створені засоби для гри, предмети замінники, предмети які не створені для гри);

• інформаційні ігрові засоби (екскурсії, спостереження, художня література);

• інтерактивні ігрові засоби,         комп'ютерні технології

(інтерактивна дошка, інтерактивна підлога),

• соціальне проектування, ігрові провокації, ігри-квести, флеш-ігри.

Тобто слід організовувати ігрове середовище за принципом універсальності, тобто так, щоб діти (самостійно і разом з вихователем) могли будувати і змінювати його, трансформувати відповідно до виду гри, її змісту та перспектив розвитку.

 В ідеалі приміщення садочка повинно стати розвивальним простором - великою дослідницько-ігровою кімнатою для дітей.

Форми, методи, засоби освітньої діяльності з розвитку ігрової компетентності дитини в БКДО представлено у переліку Абетки засобів: арт-гра, активна ігрова година, аналіз життєвих ситуацій, бесіда, вікторина, візитки ігор візуальні, вітрина ігор, день без іграшок, день професій, дії з реальними предметами, екскурсія, ігрове завдання, ігрове коло, ігрові вправи, ігрові гостини, ігроглобус, ігровий вікенд, ігротека, імпровізація, індивідуальне ігрове завдання, колективне сюжетоскладання гри, конструювання, лотерея ігрова, майстерня іграшок, моделювання гри, мультібус ігор, печа-куча (у перекладі з японської – «балаканина»), приклад, проблемна ситуація, панкові зустрічі, польові діалоги, уявні ігрові ситуації, фабрика ігор, хвилинки правил.

Особливе значення у забезпеченні ігрової компетентності дитини за редакцією БКДО-2021 надано іграшці, як головному атрибуту збагачення та трансформації ігрового досвіду, яке починається з простих ігрових дій та має потужний потенціал для креативних перетворень, включення уяви та створення ігрових тематичних ситуацій та нових ігрових ролей. Іграшка є

предметом трансляції культури та картини світу, а гра з іграшкою — важливий процес осмислення та засвоєння цих категорії.

Цілеспрямоване ознайомлення дітей з різними видами іграшок та можливостями їх використання означає збагачування досвіду дітей для подальшого його використання у самостійній грі. Варто, щоб діти знали, як діяти з різними іграшками, яких так багато в дошкільній дидактиці.

Види іграшок:

• образні,
• сенсорно - дидактичні,
• функціональні іграшки,
• українські народні іграшки,
• конструктивно - будівельні,
• спортивні,
• технічні,
• іграшки-саморобки,
• настільно-друковані.

Саме збагачення дій з предметами та іграшками в єдності та магічним словесним включенням уяви завдяки словам («ніби, буцімто, не по-справжньому, не насправді, не насправжки, вдавано, начебто, немовби») перетворює реальність предметно-практичних та сенсорних дій у віртуальну ігрову реальність всемогутності дитини. Програвання ігрових творчих ситуацій і нових «можливостей» знайомих предметів та іграшок і є базовою платформою для самодіяльних творчих сюжетно-рольових ігор.

Формування ігрової компетентності дошкільника багато в чому визначається професійною майстерністю вихователя, його компетентністю в організації ігрової діяльності дітей (тобто ігровою компетентністю вихователя).

Що робити вихователю для розвитку ігрової компетентності дитини:

• збагачувати інформацію про різні ігрові ситуації та ігрові дії;
• організувати облік інтересів дітей групи (візуальний, змінюваний, як

     календар, щоб дитина чула запитання «що цікаво тобі сьогодні, як,  з  ким

     ти хочеш гратися»);

• щоденно вчити дітей гратися з іграшками, вводити нові іграшки та

     ретельно пояснювати, як ними грати;

• організовувати спостереження за іграми інших дошкільників, ситуаціями з дорослого життя;

• читати та обговорювати багато літературних творів; обговорювати

     мультфільми;

• розширювати тематику та збагачувати сюжети самодіяльних творчих

     ігор дітей;

• розігрувати казки; вигадувати спільно з дітьми сюжети казок ї розігрувати

     їх; обігравати персонажі та взаємодію одне з одним;

• вчити дітей планувати та розвивати ігрові ситуації, узгоджувати свої дії

     з діями дітей;

• практикувати ігрові провокації (навмисна зміна перебігу гри, ігрової ситуації);
• формувати мобільне (змінюване) предметно-ігрове розвивальне середовище;
• спільно створювати простір ігрової діяльності — від добору іграшки для гри до побудови ігрового поля (обладнання магазина, халабуда, кімната для ляльки);

• тренувати дітей брати на себе роль та поєднувати уявні й реальні рольові дії;

• підкреслювати радість від активності та цікавої гри з усіма;
• перетворювати повсякденну гру у святкове дійство, яке міцно закарбовується в пам'яті завдяки піднесеному, емоційно-ігровому забарвленню;
• використовувати будь-яку можливість дітям відчути успіх, повірити у власні сили;

• організовувати мультібус ігор, коли діти зможуть емоційно насичено знов прожити гру, намалювавши її;

• підтримувати атмосферу радості та емоційного благополуччя ігрової      
• активності дітей як критеріїв якості психологічного мікроклімату дитячого колективу;

• підкреслювати ознаки відчуття задоволення від гри — діти залюбки

     граються, не відволікаючись на інші справи, гру складно припинити;

• заохочувати до вигадування в ігровій діяльності;

• спонукати розпочинати та завершувати гру (доводити гру до кінця); зацікавлювати, розширюючи сюжети ігор, завдяки наслідуванню позитивних події соціального життя дорослих;

• використовувати уяву, креативність, вигадку на самостійному рівні в

     творчих (самодіяльних) іграх;

• створювати ситуації, коли дитина опановує ігровий простір та збагачує

     варіативність видів ігор;

• створювати умови, коли дитина може самостійно розгортати сюжет

     гри, змінювати правила гри та контролювати їх дотримання.

На відміну від попередніх стандартів дошкільної освіти, нинішній містить не лише перелік обов’язків батьків щодо виховного та навчання дітей, але й має поради, як це можна зробити в домашніх умовах тому формуючи систему розвивальних і підтримуючих впливів на ігрову компетентність дітей, у сім’ї мають забезпечити створення середовища для додаткового виховання, відповідно до компетентностей освітнього напряму «Гра дитини».

Підтримка батьками процесу формування ігрової компетентності дитини відбувається шляхом визнання самоцінності вільної гри, що потребує:

• забезпечення дитини відповідними до віку іграшками та предметами, пояснення за необхідності про призначення іграшок та правил їх безпечного застосування;

• виявлення батьками поваги до гри як провідного виду діяльності дитини, емоційної, позитивної реакції на самостійні ігри дітей;
• прояву щирого інтересу до ігор дитини в садочку й урахуванні її ігрових інтересів у домашніх умовах;
• організації спільної з дитиною гри, придумування нових ігор з іграшками;
• підтримки бажання дитини грати з іншими дітьми, створення ситуацій для ігор у колі інших дітей, спонукання дитини до обговорення ігрових вражень;
• збагачення емоційної сфери дитини враженнями від театральних, літературних творів з подальшим відображенням їх у грі;
• підтримки традиції радитися з дитиною про придбання нових іграшок.

Формат організації життєдіяльності дітей в максимально насиченому просторі ігрових завдань, вправ і творчих сюжетів вказує на те, що для результату освіти важливим стає не лише «що знає» вихованець або педагог, але «як» він може діяти, «якими» цінностями керується в організації своєї діяльності. Досвід ігрової діяльності дитини максимально віддзеркалює сформовані компетентності у сфері пізнання та взаємодії зі світом природи та мистецтва, рукотворним світом речей та техніки, навколишнім соціальним світом.

Виходячи з цього, БКДО визначає ігрову компетентність дошкільника як здатність організувати і реалізувати ігрову діяльність на високому рівні, що ґрунтується на досвідченості дитини дошкільного віку в ігровій діяльності, відповідних віку ігрових уміннях, підкріплюється ігровими мотивами, а також мотивами самоствердження.

Питання для самоконтролю:

1.      Що включає в себе освітній напрям « Гра дитини»?

2.      Які є групи ігор, назвіть ігри які відносяться до кожної групи?

3.      Якими знаннями та навичками має оволодіти дитина в процесі ігрової діяльності?

4.      Яку участь приймають батьки для сформованості ігрової компетентності?

Джерела:

1. Закон України «Про освіту». [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2145-19
2. Закон України «Про дошкільну освіту» (поточна редакція) — Редакція від 16.07.2019, підстава - 2704-VIII. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://zakon.rada.gov.ua/laws/show/2628-14
3. Базовий компонент дошкільної освіти (нова редакція) / Науковий керівник: Т.О.Піроженко, доктор психологічних наук, професор, член-кореспондент НАПН України; 2021. – 37 с. [Електронний ресурс]. Режим доступу: https://mon.gov.ua/ua/npa/pro-zatverdzhennya-bazovogo-komponenta-doshkilnoyi-osviti-derzhavnogo-standartu-doshkilnoyi-osviti-nova-redakciya
4. Методичні рекомендації до Базового компонента дошкільної  освіти (Державного стандарту дошкільної освіти) 2021р./ Електронний ресурс]. Режим доступу: http://ru.osvita.ua/legislation/doshkilna-osvita/81519/

Абетка форм, методів і засобів розвитку ігрової компетентності дитини

Артгра  — гра, для організації якої педагоги використовують твори мистецтва, художні засоби й інструменти. Наприклад, ігри «Картина, що оживає», «Музичні пригоди», «Подорож пензлика» та інші.

Активна ігрова година  — час для організованої гри дітей у малих групах. Одна група займається спеціально організованою діяльністю, а друга розв’язує завдання активної ігрової години.

Аналіз ігрової ситуації  — елемент аналітичної розмови з дітьми, під час якої педагог обговорює з дітьми ігрову ситуацію, характер і взаємини її учасників, а також різні варіанти, як ситуацію розв’язати.

Візитка гри візуальна  — візуалізована інформація про гру й атрибути до неї. Зазвичай візитки виготовляють діти разом із педагогом і розміщують їх у зручному місці.

Вітрина ігор  — вітрина, що демонструє дітям ігрові пропозиції на день, тиждень або місяць. Вона зазвичай містить предмети, які символізують гру, і допомагає дітям самостійно вибрати гру.

День без іграшок  — тематичний день, коли з групового приміщення педагоги прибирають усі іграшки. Мета такого дня — навчити дітей гратися без іграшок, вигадувати нові ігри, створювати власноруч атрибути до них і використовувати предмети-замінники.

День професій  — тематичний день, протягом якого педагоги ознайомлюють дітей із професіями дорослих та організовують сюжетно-рольові ігри на професійну тематику.

Ігрове коло  — тренувальна гра-вправа, яка дає змогу дітям опанувати одну чи кілька ігрових дій. Дію діти «передають» по колу або виконують усі одночасно.

Ігрові гостини  — гра, до якої педагоги запрошують дітей з інших груп. Мета ігрових гостин — спонукати дітей взаємодіяти з однолітками та збагачувати їхній ігровий досвід.

Ігроглобус  — дидактичний посібник, мета якого — ознайомлювати дітей з іграми різних народів світу. Вихователь розучує з дітьми гру певної країни та ставить на глобусі позначку.

Ігровий вікенд  — форма роботи з батьками. Вихователь пропонує батькам ідеї для організації ігрового вікенду. Відтак закликає розмістити на спеціальному стенді фото такого вікенду й обмінятися враженнями. Ігровий вікенд зазвичай організовують на кшталт естафети або челенджу.

Імпровізація ігрова  — ситуація, яка спонукає учасників гри шукати нові варіанти представлення образу чи виконання ролі, спираючись на власний досвід.

Колективне сюжетоскладання  — метод, завдяки якому педагог навчає дітей нарощувати сюжет гри під час обговорення кожного з його епізодів окремо та всієї історії від початку до кінця.

Лотерея ігрова  — спосіб об’єднання дітей у команди. Діти наосліп обирають візуальні позначки ігор та об’єднуються в команди.

Майстерня іграшок  — форма роботи з дітьми, під час якої вихователь навчає дітей доглядати за іграшками, лагодити їх та створювати іграшки за власним задумом.

Модель гри  — візуальна або словесна модель гри, яку створює дорослий з метою поліпшення ігрової діяльності дітей. Модель містить основні складові гри: тему, ігрове поле, ігрові ситуації, рольові портрети, відповідні рольові дії, атрибути, приклади розвитку сюжетних ліній. Діти спочатку розгортають гру з опорою на готову модель, а згодом вносять до неї зміни та створюють самостійно.

Мультибус ігор  — дошка або стенд, на якому діти малюють свої враження від ігор. Така діяльність дає дітям змогу ще раз емоційно прожити гру, а вихователю — проаналізувати, як діти сприймають гру, чи подобається вона їм.

Рольовий діалог  — метод мовленнєвої роботи, завдяки якому вихователь формує в дітей уміння розгортати ігрову ситуацію, відтворювати рольову поведінку. Діти розігрують діалоги як із певних літературних творів, так і придумані самостійно.

Уявна ігрова ситуація  — ігрова ситуація, у якій педагог пропонує дітям уявити та розіграти певні події. Початком такої ситуації зазвичай стає фраза: «Уявіть собі...», «А що, якщо сталося так...», «Чарівник перетворив це...» тощо.

Фабрика ігор — форма роботи, під час якої педагог спонукає дітей створювати нові варіанти ігор та іграшки. Він пропонує дітям стати «винахідниками ігор» та створити гру, яку не знає ще ніхто. На перших етапах організації такої діяльності діти вигадують атрибути для певних ігор, варіанти відомих ігор, а відтак і нові ігри.

Хвилинка правил  — короткі бесіди-нагадування, під час яких діти разом із педагогом розучують, уточнюють або пригадують правила спільної гри.

Примітка. Глосарій підготували Тамара Піроженко, завідувач лабораторії психології дошкільника Інституту психології ім. Г. С. Костюка НАПН України, д-р психол. наук; Оксана Корнєєва, завідувач дошкільного навчального закладу № 31, канд. пед. наук, м. Костянтинівка, Донецька обл.