У людей із ПТСР спостерігають такі симптоми:

• уникнення
• гіперзбудженість
• перепроживання травматичних подій
• проблеми із пам'яттю та емоційною сферою

Про розвиток у людини посттравматичного стресового розладу можуть свідчити прояви:

• постійні думки про травматичну подію, сни чи яскраві флешбеки про це 
• перебування в повній бойовій готовності — дратівливість, тривога, переживання про власну безпеку 
• небажання говорити про травматичну подію чи бути поруч із людьми, які про неї нагадують
• відсторонення від близьких та втрата інтересу до колись улюблених речей
• панічні атаки — відчуття сильного страху, поверхневе дихання, запаморочення, нудота, прискорене серцебиття і біль за грудиною
• хронічний біль, головні болі, діарея, відчуття стиснення і печії за грудиною, судоми, біль у попереку
• недовіра до людей і переконання в небезпечності світу
• проблеми з роботою чи її пошуком, у школі чи стосунках
• зловживання алкоголем, сигаретами та наркотиками
• проблеми в стосунках, віддалення від партнера/партнерки
• суїцидальні думки

      Через війну багато дітей пережили травматичний досвід, часто вони були позбавлені найнеобхіднішого – їжі чи сну. Волонтери та представники приймаючої сторони під час спілкування з дітьми, які пережили стресову ситуацію, мають дотримуватися певного алгоритму встановлення контакту. Це допоможе не порушувати кордони дитини та «відновити» відчуття безпеки.

Як встановити контакт з дитиною:

І. Етап «Знайомство»

1. Опустіться на рівень дитини (наприклад, присядьте, щоб фізично бути на одному рівні)
2. Представтесь: назвіть ім’я, чим займаєтесь та як пов’язані з дитиною (“Мене звати Марія, я - волонтерка, яка допомагає сім’ям під час перебування в нашому місті”).
3. Запитайте, як ви її можете називати (наприклад: “Як я можу до тебе звертатися?”).
4. Поясніть, як довго ви будете з дитиною (наприклад: “Сьогодні ніч ти проведеш тут, я буду разом із тобою, поки не приїде автобус, а потім ти поїдеш далі”).

ІІ. Етап «Оцінювання потреб дитини»

1. Запитайте дитину, як вона себе почуває.
2. Запитайте, що їй потрібно зараз. Чи бажає вона води, поїсти, в туалет? Чи їй не холодно? Можливо дитина захворіла та потребує лікування? Чи бажає вона погратись (можливо, з іншими дітьми, якщо вони також перебувають разом з вами)?

ІІІ. Етап «Знайомство з місцевістю»

1. Покажіть дитині приміщення, в якому вона буде перебувати: де знаходиться туалет, ванна кімната, де дитина буде спати, де можна поїсти та пограти тощо.
2. Розкажіть дитині правила перебування (наприклад: “Ми будемо вечеряти о 19:00 ось у тій кімнаті, а лягаємо всі спати о 21:00”).
3. Розкажіть про місцевість, в якій опинилася дитина (про ваше місто, село, про інші особливості місцевості, які варто знати дитині).

ІV. Етап «Підтримка»

1. Скажіть дитині, що якщо вона хоче поговорити, то ви готові її вислухати.
2. Запитайте у дитини на які теми їй подобається говорити.
3. Запитайте, на які теми вона б не хотіла говорити.
4. Запитайте, що їй подобається робити (наприклад, чи любить дитина малювати, ліпити, танцювати, співати, збирати лего тощо).
5. Скажіть дитині, що якщо їй щось буде треба, то вона може звернутися до вас.
   Що не рекомендується робити під час спілкування з дитиною:

1. Розпитувати у дитини про військові дії, які вона могла побачити, про те, як їй було, коли лунали сирени, вибухи та постріли*.

2. Розпитувати дитину про тих, хто з її близьких залишився в місцях ведення бойових дій*.

3. Порушувати особистісні кодони дитини, обов’язково треба запитати у дитини, чи можна взяти її за руку, обійняти, перш ніж це зробити. 

4. Проявляти нещирі емоції (ви так само є людиною, яка має власні переживання, і якщо у вас немає насторою, то не треба «натягувати» посмішку лише через те, що перед вами стоїть дитина. Діти відчувають нещирість дорослих, що може негативно вплинути на ваші стосунки).

5. У присутності дитини обговорювати травмувальні події, пов’язані із військовими діями.

6. Використовувати ненормативну лексику у присутності дитини.

7. Ставити питання типу: «А як у тебе вдома було?». Краще замініть його на: «А як тобі подобається?» або «Як би тобі хотілось?».

*Розпитування дитини про травмувальні події може призвести до негативних переживань або істерики, що є вкрай небажаним. Краще щоб дитина сама розповіла про це, коли буде готова.

Війна проходить не лише по лінії фронту. Війна вже всередині кожного: на лінії фронту вона фізична, поза нею – психологічна. Настрій людей під час воєнного стану не менш важливі, ніж справжні зброя і техніка.

Емоційне вигорання — це стан фізичного й емоційного та

мотиваційного виснаження, який викликаний накопиченням стресу та

тривоги, кризою цінностей, високих вимог до самого себе. Виявляється як в

формі фізичної втоми, почутті психологічної та емоційної виснаженості.

Такий стан називають захисною реакцією організму. Якщо у людини

часто трапляються стресові ситуації та висока відповідальність, у свідомості

спрацьовує ефект відстороненості. Щоб захистити нервову систему,

відбувається відключення емоцій – наступає апатія.

Стан емоційного вигорання характеризується такими ознаками:

 відчуття постійної перевтоми;

 погіршення стану здоров’я (біль в спині, головний біль, проблеми з

серцем, депресія);

 безсоння;

 роздратованість, поганий настрій;

 почуття емоційного спустошення;

 когнітивні проблеми (погіршується пам'ять, часто допускаєте помилки,

приймаєте невірні рішення тощо);

 небажання виконувати свою роботу.

Якщо ви виявили у себе більшість цих ознак, не хвилюйтеся. Боротися

з вигоранням можна, вам потрібно лише знайти баланс. Для цього необхідно

вжити таких заходи.

Шляхи подолання емоційного вигорання:

 Важливо розвивати рефлексію. Саме завдяки самоусвідомленню ми

починаємо краще орієнтуватися у собі, а отже вчасно відслідковувати

свій настрій, думки, стан. Можемо помічати зміни, які стаються у

нашому внутрішньому світі.

 Звертайте увагу на сигнали вашого тіла. Дуже часто біль – це сигнал,

який ваше тіло надсилає при вигоранні. Тіло завжди розмовляє з нами

– але ми не слухаємо.

 Давайте собі відпочити, змінюйте обстановку. Планування

відпочинку завжди підвищує настрій і жагу до життя.

 Частіше займайтеся улюбленою справою. Хобі допомагає уникнути

вигорання, головне в цьому процесі – навчитися відновлювати сили та

заряджатися енергією.

 Пам’ятайте про людей, які підтримують вас. Коли ви відчуваєте

стрес, вам хочеться віддалитися від людей, але насправді вони можуть

стати ефективною зброєю проти вигорання. Рідні та друзі завжди

здатні підтримати. Проводьте з ними більше часу, це допоможе

нівелювати стрес і тривогу.

 Визначити свої пріоритети та життєві цінності. Вигорання ‒ ознака

того, що щось важливе у вашому житті не працює. Виділіть час на те,

щоб подумати про свої надії, цілі та мрії.

 Хваліть себе. Нагадуйте собі про власні досягнення.

 Фізичні вправи. Незважаючи на те, що фізичні вправи ‒ це останнє, чим

ви захочете займатися під час емоційного вигорання, вони є

потужними ліками. До того ж, це те, що можна зробити прямо зараз.

Прагніть до того, щоб займатися спортом 30 хвилин в день: бажано

розділіть цю активність на відрізки по 10 хвилин

Для досягнення внутрішнього балансу рекомендую :

• Бути активними. Рух допоможе відчути легкість і надасть енергії;
• Вчитися пробачати. Несприятливі ситуації необхідно намагатися забути, оскільки відпустивши минуле ви відчуєте полегшення;
• Займатися домашніми справами. Вони — відволікають;
• Допомагати іншим;
• Читати. Читання розширює світогляд і дарує емоції, що сприяють покращенню вашого стану;
• Приділяти час собі. Дозволяйте собі побути наодинці, це допоможе розібратися в думках і прислухатися до підсвідомості;
• Намагатися змінювати себе, а не оточуючих;
• Не шукати ідеалів. Досягнення гармонії не означає, що ви повинні стати ідеальною людиною;
• Намагатися зробити життя простішим. Не беріть забагато обов’язків та складайте графік. Щоденно виконуйте кілька важливих завдань, не дозволяючи дрібним проблемам додавати турбот у ваше життя;
• Не поспішати. Залишайте час для внутрішньої гармонії. Коли ви поспішаєте, ваш розум блокує нові можливості та пригоди;
• Любити усе, що вас оточує. Розвивайтеся, вчіться любити себе та зовнішній світ, живіть активно та розширюйте світогляд.