Переможцями конкурсу стали вихователі груп №3 Кічапова Л.О., №10 Тодорова С.В., №8 Науменко Л.В., сім’я Сокуренко з групи №4. Кожна з учасниць конкурсу – талановита й творча особистість. Петриківський розпис виник в Україні задовго до появи християнства і відігравав роль оберега. Люди вірили, що в красі є якесь чаклунство, духовна сила, і тому вікна і двері будинків і навіть одяг обрамляли магічним орнаментом, який захищав господарів. Ця стародавня традиція сотні років широко використовувалася в побуті українців, зокрема, у запорізьких козаків, і була популярна в поселеннях південних районів Приазов'я, але збереглася тільки в старовинному козацькому селі Петриківка. Прославилася ж Петриківка завдяки самобутньому декоративному розпису, який виник разом з першими поселенцями в другій половині XVIII століття. Вони почали будувати світлі глиняні хати, прикрашаючи їх кольоровою глиною, господині розписували свої хати квітковими візерунками. Розмальовували стіни, піч, зовнішній фасад будинку – все це створювало єдиний художній ансамбль. Петриківські художники малюють переважно саморобними пензликами, зробленими з котячої шерсті (так звані «кошачки»). У сік рослин раніше додавали яєчний жовток, і цими природними фарбами господині розмальовували свої будинки всередині і зовні. Малюнки не були розраховані на довге життя. Раз на рік, під свято Великодня, все настінні розписи змивали і наносили нові. На початку XIX століття полюбився Петриківці розпис поширився на предмети домашнього начиння – посуд, скрині, брички. Пізніше, коли у продажу з'явився папір, в Петриківці почали створювати так звані «мальовки» – картини на папері.